Керівник Агентства з оборонних закупівель Безрукова зазначила: іноді контракти можуть перетворюватися на елементи спеціальних операцій.

Війна - це епоха, коли з’являються не тільки великі герої, а й не менш значні лиходії.

Практично кожен значний конфлікт в історії людства супроводжувався скандальними подіями, коли солдати на фронті залишалися без необхідної зброї через махінації, які влаштовували чиновники, відповідальні за постачання військових засобів.

На жаль, історія повномасштабної війни України проти Росії з перших же днів отримала сумні підтвердження цієї "вічної істини".

Після того, як російські сили не встигли відійти від Києва, українські торговці зброєю почали підписувати контракти на мільярдні суми, які було очевидно неможливо реалізувати. Як повідомляє УП, внаслідок цих угод з України вивели мільярди гривень, при цьому необхідні боєприпаси та техніка так і не були доставлені в країну.

Для того щоб вирішити цю проблему та уникнути можливих претензій у майбутньому, тодішній міністр оборони Олексій Резніков ініціював створення двох нових закупівельних організацій. Їхня мета полягала в тому, щоб організувати оборонні закупівлі відповідно до стандартів НАТО.

Державний тиловий оператор (ДТО) мав займатися придбанням всього, що не пов'язане зі зброєю, тоді як Агенція оборонних закупівель (АОЗ) зосереджувалася на питаннях озброєння.

Після ряду корупційних скандалів Резнікова відсторонили від посади, проте ДОТ і АОЗ все ж продовжили свою діяльність. Однак, як засвідчили свіжі розслідування УП, на самому початку роботи новоствореної Агенції також було укладено низку підозрілих угод.

Саме з цієї причини на початку 2024 року міністр оборони Рустем Умєров призначив Марину Безрукову на посаду керівника АОЗ. Раніше вона займала посаду керівника відділу закупівель в державній компанії "Укренерго".

Спочатку ринок залишався в невіданні щодо наслідків нового призначення. Проте з часом учасники зброярських торгів почали усвідомлювати, що діяльність Агенції є цілком адекватною. Поки що не виникло жодних резонансних скандалів, пов'язаних із надмірно завищеними цінами або подібними проблемами.

Для всіх, хто був залучений, новина стала справжнім шоком: Міноборони вирішило фактично ліквідувати АОЗ, приєднавши її до Державного оператора тилу, який у два рази менший за розміром.

Наприкінці минулого тижня Умєров заявив, що будуть сформовані наглядові ради на обидві закупівельні структури, представництво НАТО привітало намір не об'єднувати закупівельників. Тож, схоже, після нерозуміння і розголосу від скандальної ідеї об'єднання відмовились.

Проте, яке ж джерело виникнення концепції "об'єднання" агентств?

Яка ситуація з імпортом озброєння з інших країн?

Чи має Україна можливість перейти до контрактування власної військової продукції?

Цю інформацію "Українській правді" повідомила голова АОЗ Марина Безрукова.

- Почнімо з трохи ширшого контексту для людей, які не дуже цікавились існуванням оборонних Агенцій і чим вони займаються. В січні 2024-го ви прийшли в оборонку з енергетики, яка традиційно в Україні вважається однією з найбільш корумпованих.

Які у вас враження від процесу закупівель у секторі оборони за цей період?

- Коли я прийшла, Агенція вже працювала від літа 22-го року. Але вона існувала, сказати б, за залишковим принципом. Більшу частину всього купував профільний Департамент військово-технічної політики (ДВТП) в Міноборони.

Я тоді звернула увагу на організаційну структуру нашої Закупівельної Агенції. Виявилося, що існує управління, яке займається внутрішнім ринком і до 2024 року не здійснювало жодних закупівель. Крім того, є ще одне управління, яке відповідає за імпорт: воно відвідує виставки та налагоджує зв'язки з іноземними виробниками. А також функціонує управління, яке працює з українськими спеціалізованими імпортерами.

При тому, люди, які займалися закупівлями через спецімпортерів, не знали, чим займаються люди по прямому імпорту.

Виявляється, що вони уклали договори на ті самі склади та виробництва, але одне управління працює безпосередньо, а інше - через спеціалізованих імпортерів. Коли я поставив просте питання про кількість законтрактованих снарядів, жоден представник закупівельних управлінь не зміг дати мені відповідь.

Це виявилося для мене справжнім сюрпризом. Я завжди організовувала свою роботу за категоріями. Керівник, відповідальний за закупівлю певної категорії, обов'язково знає, хто є виробниками, з ким вони мають добрі стосунки, хто може опинитися на межі банкрутства, хто готовий працювати навіть за збитки, але виконає контракт, а хто, навпаки, може підвести.

Ця особа має глибоке розуміння ринку. Якщо закупівельник не володіє необхідними знаннями про певний ринок, існує ризик, що його можуть обдурити.

Отже, після укладення контрактів на озброєння в межах виділеного бюджету, що виключало будь-які затримки, ми реалізували реформу організаційної структури. Тепер у нас є спеціалізовані офіси, які відповідають за закупівлю боєприпасів, безпілотних літальних апаратів, засобів електронної боротьби, наземної техніки та інших важливих ресурсів.

Хто у вашій команді працював в Агенції? Якими шляхами були залучені ці спеціалісти?

Численні особи прибули з тих же спеціалізованих імпортерів. З одного боку, вони володіють глибокими знаннями про ринок. Проте, з іншого боку, вони часто поширюють інформацію, якою не слід ділитися.

В результаті траплялися ситуації, коли, поки ми обговорюємо рішення щодо певного товару, на наш склад або до виробника приходить спеціалізований імпортер чи посередник, який заявляє: "ми можемо запропонувати вищу ціну і швидшу доставку". Потім цей же посередник повертається до нас із пропозицією придбати той самий товар, але вже за вищою ціною.

Таких історій було вже багато. Але ми виходимо на пряму комунікацію з виробниками, пояснюємо, в чому перевага роботи з Агенцією. В результаті зараз, коли прибігає черговий "бігунок" до виробника, то він сам звертається до нас, і ми швидко цю ситуацію "лікуємо".

Яка ситуація панувала на ринку оборонних закупівель, коли ви почали свою діяльність у цій сфері? Чому виникла необхідність в створенні окремого органу, якщо існує безліч приватних і державних підприємств, здатних забезпечити закупівлю всього необхідного?

- Дивіться, є бюджет Міністерства оборони на закупівлю зброї. Раніше з цим бюджетом самостійно працював Департамент військово-технічної політики МОУ. Наскільки я знаю, до повномасштабної війни там працювали науковці.

Що таке військово-технічна політика? Це питання стосується аналізу зразків озброєння: наскільки вони можуть бути використані в наших умовах, їхня результативність та інші важливі аспекти.

Після початку вторгнення цей департамент розпочав масові закупівлі. Очевидно, що він не був підготовлений до такого обсягу роботи, і цим активно користувалися посередники, що призвело до безлічі скандалів. Ми всі їх добре пам'ятаємо.

Після призначення Рустема Умєрова на посаду міністра, саме в цей період було остаточно розпочато функціонування Агенції.

Отже, з січня 2024 року Агенція стала єдиною установою, що відповідає за закупівлю озброєння для Збройних сил України. Державне військово-технічне підприємство продовжує виконувати старі контракти та укладати додаткові угоди щодо них, тоді як всі нові угоди для ЗСУ укладаються виключно через нашу Агенцію. Це дозволяє нам налагоджувати безпосередню співпрацю з виробниками, оскільки наявність численних посередників створює штучний попит і може призводити до підвищення цін.

Є інші структури, які можуть купувати собі окремо від нас. Для ГУРу, наприклад, може купувати ДСЗІ, а можемо ми. Є Нацпол, який купує самостійно. Є прикордонники, вони теж купують самостійно.

- У вас не так багато конкурентів. Але є певна кількість компаній, які колись були спецекспортерами зброї, а потім переключилися на імпорт. В чому різниця між цими, так би мовити, угрупованнями? Чому їх саме чотири, а не сорок, скажімо?

Протягом тривалого часу Україна посідала місце серед десяти провідних постачальників озброєнь у світі. Кожен спеціалізований експортер мав свою унікальну сферу діяльності, що дозволяло їм отримувати прибуток. Це, безумовно, приносило суттєві надходження до державного бюджету.

Коли почалась повномасштабка, не було іншої такої розгалуженої системи зв'язків, як у них. Ніхто не знав, де що купувати. Тому ці компанії сильно допомогли країні, вони побігли викуповувати те, що знали, де лежить. І це хороший приклад, коли напрацьовані зв'язки зіграли свою роль.

Чому саме така кількість, і які специфічні ніші займає кожна з цих компаній?

- Так історично склалося. Плюс, зараз деякі компанії розуміли, що це дуже хороша ніша, де можна заробляти гроші. І в кожного є своя частина ринку.

Наприклад, "Спецтехноекспорт" та "Укрспецекспорт" є державними підприємствами, які виконують специфічні завдання та мають свої вміння. "Українська бронетехніка", в свою чергу, є приватним підприємством, і вона має свої унікальні переваги: фахівці компанії взаємодіють з іншими структурами на рівні управління, займаються переробкою давальницької сировини та мають глибоке розуміння механізмів постачання.

Існує також кілька невеликих фірм, в яких працюють люди з потрібними зв'язками; вони здатні отримати певні ресурси чи інформацію.

Проте ми очікуємо від них певної доданої вартості. Вони приходять із запитаннями, чому наші продукти не користуються попитом. Я відповідаю: дивіться, у мене є прямий контакт, ми самостійно відвідуємо виробництво і укладаємо угоди безпосередньо. Тут є аналогічний товар, але його ціна нижча. Яка ваша додана вартість для держави? Що ви можете запропонувати, чого немає у Агенції? Чекаю на ваші пропозиції.

Я прямо висловлюю це на нарадах. Адже те, що вони купують, включає ще 3% комісії, що відраховуються зверху. А 3% - це значна сума. Наш цьогорічний бюджет становитиме приблизно 7,81 мільярда доларів. Якщо порахувати 3% від цієї цифри (234 мільйони доларів - УП), то стане зрозуміло, чому ці компанії мають свої вимоги.

І це ми ще не говоримо про те, наскільки їхня ціна хороша. Бо ж буває по-різному. Ми знайшли певну продукцію на одному виробництві, починаємо вести перемовини про пряме контрактування. І тут же навколо виникає хмара посередників: "Ми купимо дорожче". Тільки для того, щоб продати потім нам із націнкою.

Яка була стратегія закупівель Агенції на момент вашого приходу на посаду? І як ситуація з розподілом ресурсів виглядає сьогодні?

69% закупівель здійснювалися через спеціалізованих імпортерів. Решта - це наші контракти на імпорт. Проте серед них лише 20% становили прямі угоди з виробниками. Іноді навіть іноземні виробники озброєння, у тому числі державні компанії, можуть виступати в ролі посередників, отримуючи прибуток від цих угод.

Спецімпортери зазвичай теж використовують ланцюжок посередників. Ми ж розуміємо, для чого це робиться, правильно?

- Щоб підвищити маржу? Втім, інколи посередницькі ланцюги виникають внаслідок політичних причин, щоб зробити транспортування з непростих країн хоч імовірним.

- Але і маржу теж. Її можна скоротити до кількох абсолютно логічних кроків.

Я артикулюю спецімпортерам, що ми контрактуємось з ними як посередниками за декількох умов.

По-перше, коли вони інвестують свої власні фінансові ресурси, і в них є можливість щось придбати або укласти контракт заздалегідь. У такому випадку я можу отримати цей товар від них або з невеликою передоплатою, або навіть з постоплатою, коли товар вже буде доставлений до військових частин. Така форма співпраці нас повністю влаштовує.

Другий сценарій співпраці виникає, коли йдеться про організацію складних логістичних процесів. Наприклад, якщо потрібно доставити товар, скажімо, з Місяця. У цьому випадку з'являється безліч фінансових та логістичних ризиків, які можуть поставити під сумнів доцільність угоди. Для того щоб уберегти державний бюджет від можливих втрат, ми можемо передати ці ризики посереднику. Це виглядає раціонально.

Одного разу я мав бесіду з одним зі спеціалізованих експортерів, і ми обговорили, що в деяких регіонах Агенція веде справи без посередників. Він зазначив, що має можливість співпрацювати з певною складною країною. Я відповів, що готовий вислухати його пропозицію, але при цьому застеріг про високі ризики. Там ситуація з логістикою зброї може бути на межі законності.

Іноді через труднощі в логістиці процес закупівлі нагадує справжню спецоперацію. Я в жартівливій манері зауважую: "Це не просто контракт, а ціла спецоперація!"

Третій аспект моєї діяльності зі спеціалізованими імпортерами стосується всього, що пов'язане з давальницькою сировиною. Декілька українських компаній володіють певними каналами постачання, таких як порох та підривачі. Наразі ж, ті, хто можуть стабільно придбати ці матеріали за вигідною ціною...

...він - володар всесвіту.

Отже, якщо ти володієш цією сировиною, ти здатен виготовляти снаряди та інші товари на будь-якому виробничому підприємстві. Таким чином, є завод, який працює, але постачальник давальницької сировини має можливість пропонувати продукцію цього заводу за вигіднішою ціною.

У кого в даний момент здійснює закупівлі Агенція?

Приблизно 60% займає український сегмент ринку, 23% – імпортні постачання, а 18% – спеціалізовані імпортери.

Це дані по всіх наших угодах на 2024 рік.

Коли я з'явилася і усвідомила обсяг наших потреб, ми встановили два основні пріоритети для себе.

Перший пріоритет – це те, що вже має фінансування. Другий – це ті проекти, які ми можемо укласти, але наразі без наявності коштів. Це відомо як контракт без бюджетних зобов'язань.

Коли ми контрактуємось таким чином з українським виробником, він може бронювати людей, може планувати виробництво, може бігти до банку брати кредити, може навіть у якихось партнерів іноземних просити інвестиції, щоб розвивати виробництво.

Якщо мова йде про закордонного виробника або постачальника, то він починає процес оформлення експортної ліцензії для цього контракту. Це дозволяє нам заощадити від одного до трьох місяців часу.

Мені багато людей казали, що це ризиковано, постачальники будуть не дуже щасливі. Але ми чітко артикулюємо, що це за контракт. І це зараз більше ніж 150 мільярдів гривень таких контрактів. І коли нам виділяють додаткові гроші, ми ці угоди закриваємо.

Нещодавно ви опублікували інформацію, в якій зазначається, що цього року частка українських постачальників у ваших закупівлях зросла з 0% до понад 50%. Це свідчить про те, що раніше в Україні вже існували виробництва, але ви їх не використовували? Або ж за цей період наша країна значно збільшила обсяги виробництва?

- Раніше закупівлі велись через ДВТП, і у мене немає даних, що вони контрактували в Україні. Але Агенція всередині країни купувала нуль.

Коли до нас надійшли всі нові контракти, ми зосередили свою увагу на українських виробниках.

Ну і, безумовно, українська промисловість нарощує виробництво, вона зробила дуже хорошу роботу. І це тільки початок. Виробництво розвивається.

Звичайно, існують труднощі: в деяких регіонах спостерігаються катастрофічні ситуації з доставкою, в інших — проблеми з постачанням сировини. Проте ми все ж маємо намір підвищувати внутрішні обсяги закупівель.

Це питання має й альтернативну перспективу. Наприклад, відомо про кілька угод на виготовлення снарядів радянських калібрів на майже 40 мільярдів гривень, які були укладені з двома українськими підприємствами, але не були виконані через те, що виробництво не стартувало. Це були ваші контракти чи ще Міноборони?

- Це були наші контракти. По частині з них постачання все-таки відбувається, хоча мали місце форс-мажори, які вплинули на терміни. По частині ми забрали назад кошти, щоби закрити потребу в боєприпасах у іншого постачальника.

На момент підписання я була директором Агенції лише два тижні. Я виступала проти цих угод, оскільки вважала, що необхідно шукати різноманітні рішення. Було зрозуміло, що існують ризики, пов'язані з можливими зривами. Однак, на той час у нас дійсно не було надійних постачальників боєприпасів за прийнятними цінами.

Ми зупинили постачання за цими угодами, оскільки на фронті спостерігається серйозний дефіцит снарядів радянських калібрів.

Ми зараз вирішуємо цю ситуацію. Проте вже витратили чимало часу.

А ви замислювались про те, який економічний вплив має ваша увага до українських виробників? Чи дійсно це призводить до зменшення витрат через зменшення імпорту? Або ж мова йде про прагнення до незалежності від зовнішніх постачань і здатність забезпечити власну безпеку?

- Безумовно, це дає нам незалежність. У грошах це теж ефективно. За винятком деяких позицій, які вперто дорожчі, ніж імпортні аналоги. Там, де складне виробництво серійне, наприклад, ті ж Daewoo, які штампують серійно свої шасі, і в них, зрозуміло, ціна краща за будь-кого в Україні.

Отже, наразі ми не маємо можливості витрачати більше на продукцію українського виробництва.

Основною метою Агенції є оперативне задоволення потреб Збройних сил, а вже потім — підтримка вітчизняного виробництва.

Цю підтримку слід забезпечити не лише через бюджет Міністерства оборони, але й за допомогою значних зусиль Міністерства економіки та Міністерства фінансів. Коли ми говоримо про стимулювання внутрішнього виробництва, важливо розуміти, що це не може повністю покладатися на державного замовника.

Якщо ви стверджуєте, що витратите 7,8 мільярда доларів, з яких близько 60% витрат йдуть на українські закупівлі, то це означає, що ви інвестуєте приблизно 4 мільярди доларів у внутрішній ринок?

- Я думаю, трошки менше. Коли ми почали контрактуватися, то підписували масово все, що є в української промисловості. Але частина з цих контрактів із різних причин не була виконана. І тому зараз нам необхідно купувати відповідну продукцію за кордоном. Скоріше за все, до кінця року, у нас буде десь 50 на 50 український ринок та імпорт.

На початку року ми мали 70% угод на українське виробництво, однак, коли внутрішні потужності виявилися недостатніми для забезпечення потреб Збройних сил України, ми почали укладати контракти з закордонними постачальниками.

Останні кілька тижнів в інформаційному просторі активно обговорюється можливість об'єднання вашої Агенції та Державного оператора тилу в єдину структуру. При цьому існує певна консенсусна думка на ринку, що закупівлі нарешті набули прогнозованого характеру. Чи справді це об'єднання відбудеться? Яка мета та логіка цього процесу?

Ця історія мені не зовсім зрозуміла. Давайте розглянемо все по порядку. 16 вересня, понеділок, я мала бесіду з міністром Рустемом Умєровим. Я прекрасно пам’ятаю деталі розмови, адже в той день помер мій батько. Ми обговорювали діяльність Агенції, досягнення, а також ініціативи, які потребують підтримки з боку міністерства і так далі.

Коли мене запрошували в команду, то було кілька вимог від міністра.

По-перше, у нас має бути кришталева репутація, тому що репутація збройних закупівель - це репутація міністерства. По-друге, у нас мають бути ефективні закупівлі і своя робоча інфраструктура. І у нас мають бути прямі контракти з виробниками.

Ми спілкувалися з міністром близько двох годин, досить щиро, і жоден момент не торкнувся теми будь-якого об'єднання. Взагалі нічого подібного не обговорювалося.

Я висловлювала свої спостереження щодо існуючих проблем. Завжди існує перелік питань, які потребують вирішення з боку Міністерства, стосовно певних норм і змін у постановах. Адже міжнародна співпраця та укладення прямих контрактів не відбуваються в тому напрямку, що ти просто сидиш у своєму офісі, і раптом до тебе надходять угоди від провідних світових компаній.

Отже, ми провели чимало часу в бесіді. Міністр зазначив, що можна дзвонити в будь-який час, якщо виникнуть питання.

Я на наступний день мала їхати до Норвегії, на Саміт оборонної промисловості Скандинавії. Я дуже довго нікуди не виїжджала, але Норвегія заробила дуже багато грошей і хоче дати їх Україні. Причому не просто віддати фінансування якомусь фонду чи ініціативі, а саме державі Україна, щоб ми контрактували внутрішніх виробників. Для нас це мегакритично.

Тому я поїхала в Норвегію. У величезному залі зібрались всі топові виробники зброї, міністерства і закупівельні Агенції Швеції, Данії, Фінляндії, Норвегії.

Після нашого виступу до мене підійшло чимало людей, які цікавилися додатковими деталями. Багато хто запитував про заходи боротьби з корупцією. Ми були готові відповісти на всі запитання і спілкувалися з усіма, адже йдеться про мільярд євро та створення довіри.

Повертаючись в Україну, я отримала повідомлення від одного з європейських аташе, з якими ми активно співпрацюємо, оскільки питання зброї тісно переплітається з політичними аспектами. Він зазначив, що до посольства завітали представники ДОТ і оголосили, що всі закупівлі зброї тепер будуть здійснюватися через їхню організацію.

Я дуже здивувалась, прочитала, ще раз перечитала. Відправила це Дімі Кліменкову (заступник міністра оборони - УП) з питанням, чи була якась комунікація? Він сказав, що не знає ніякого аташе і це все якась Санта-Барбара.

Думаю, можливо, люди щось не так сприйняли. Приїжджаю до Києва, все, як завжди. Мене запросили виступити на конференції Defense Talks. І тут знову всі військові аташе та політичні радники підходять до мене, озвучуючи ту ж інформацію. А журналісти починають кидати мені якісь скріншоти.

Я відступаю в затишний куточок, передаю всі ці матеріали Рустему Умєрову і запитую, як реагувати на цей хаос? В той же вечір мене запросили на зустріч з міністром, і ми увійшли до його кабінету разом з Дмитром Кліменковим. Діма повідомив, що ухвалено рішення передати збройні закупівлі на управління ДОТу, а мене запрошують до складу наглядової ради, адже вважають, що я "добрий стратег".

Рустем запитує: "Марино, як ти це прокоментуєш?" Я відповідаю: "Це зовсім невдале рішення. Так чинити не можна". Адже це безумовно призведе до зупинки постачання і зруйнує всі наші попередні угоди.

Оскільки процес погодження фінансових зобов'язань за контрактом є надзвичайно відповідальним, важливо підходити до нього серйозно. По-друге, якщо хтось раптово залишає команду, це може порушити загальну концентрацію та зосередженість колективу. І нарешті, важливо також підтримувати довіру між партнерами.

Протягом восьми місяців ми акцентували на тому, що єдині, хто укладає контракти безпосередньо, без жодних посередників чи спеціальних імпортерів. Наша мета не лише у правильному придбанні, а в тому, щоб працювати через Агенцію – укладайте угоди лише з нею. Усі, хто приходить "від Васі, Петі або Маші", не є нашими представниками. Ми співпрацюємо виключно безпосередньо з Агенцією.

А тут раз - і ми самі цю Агенцію ліквідуємо. Де тут послідовність?

Потім я запитала, чому це потрібно робити? І в цей момент Дмитро відповів, що це є умовою НАТО.

Дійсно, в державах НАТО функціонують спільні агенції, що займаються як летальними, так і нелетальними закупівлями. Проте, я мала честь бути співголовою групи, яка проводила Огляд закупівель між Україною та НАТО, і тому добре обізнана з рекомендаціями, які були надані. У них ясно зазначено, що в умовах воєнного стану не можна об'єднувати ці агенції. Це я також підкреслила.

Міністр сказав, що ми маємо тоді всі разом обговорити все і не будемо рухатись, поки все не погодимо. І поговоримо після того, як він повернеться зі Штатів.

Я була з цим абсолютно згодна. Це дуже важливо, тому що коли в Штатах працює президент з командою, вони говорять про допомогу. Не можна жодним чином робити нічого, що могло б цьому процесу нашкодити. Ми ж маємо виступати єдиним фронтом і не ставити себе в незручне становище.

Може, є якісь моменти, яких я не знаю... У мене жодного дня в Агенції не було, коли б тут не сиділи перевіряючі. Буквально зараз тільки закінчили аудит.

- Які ж результати?

Аудитори висловлюють думку, що кошти, витрачені Агенцією на її функціонування, слід розглядати як бюджетні. Згідно з чинним бюджетним законодавством, існують певні обмеження на різноманітні витрати. У зв'язку з цим, виникають звинувачення у перевищенні фінансування, зокрема, на автомобілі та відрядження.

Попри отримані роз'яснення від Державного казначейства, варто зазначити, що кошти, зароблені Агенцією в ході її роботи та витрачені на власні потреби, не відносяться до бюджетних фінансів.

Також було зазначено, що існує "безліч посередників". У відповідь на це ми провели аналіз, у якому продемонстрували, як змінилася структура закупівель. Варто відзначити, що більшість контрактів, які нам пред’являють, були укладені ще до мого призначення.

Яка ж тоді сутність процесу об'єднання агентств? Давайте розберемося: хто є ініціатором цієї ідеї та з якою метою вона була запропонована?

Спочатку я справді вважала, що це просто непорозуміння. Потім я зателефонувала Жумаділову, керівнику Державного оператора тилу, і запитала: "Арсен, що це взагалі таке?". Адже вони вже зв’язувалися з моїми співробітниками і пропонували їм "попрацювати над документами" щодо приєднання АОЗ до ДОТу. Він відповів, що так, вони дійсно приходили до аташе, просто хотіли перевірити їхню реакцію.

Я усвідомлюю, що протягом кількох днів мідл-менеджери міністерства працювали над підготовкою документів для злиття. Вони доклали чимало зусиль, хоча жоден з юристів не наважився взятися за це, оскільки не було жодного офіційного наказу.

Чи є у вас якісь спогади, коли ви виявляли свою бунтівну натуру?

Іноді (сміється). Коли йдеться про призначення осіб і укладення угод з певними людьми, це, безсумнівно, так.

Проте, якщо ти не здатен сказати "ні", то навряд чи досягнеш успіху в чому-небудь. Реформування та зміни в системі — це зовсім не про зручність. Якщо не готовий зустрітись із цим дискомфортом, то, можливо, варто й не починати.

Але чия це ідея була об'єднувати, я не знаю насправді. Мені здається, що є якась хвиля загального дискомфорту. Бо коли я комусь кажу "ні", то ті, кому це не подобається, не йдуть і не стають у сторонці. Починається біганина в кабінети, вигадування різних причин.

Ніхто не стверджує, що прагне лише заробити свої 100-150 мільйонів. Усі говорять: "Я пропоную, а АОЗ не бажає купувати". Хтось навіть написав мені, і ми зберегли цей коментар: "Агенція ухиляється від укладання контрактів". От такі ми "ухильники".

Дехто вигукує, що "у нас є багато товару, але Агенція його не закуповує". А я міркую, якби ти тільки знав, що цей товар вже на кордоні і прямує до нас.

Тому загальний рівень невдоволення зростає, виникають різні ситуативні альянси. Дехто знайшов спільну мову з іншими через те, що АОЗ "уникає укладення контрактів". Ця хвиля незадоволення, ймовірно, досягла певної критичної межі та проникла туди, куди була необхідна.

Так виникла концепція об'єднання агентств. Проте я сподіваюся, що все вдасться реалізувати належним чином.

Бо викликів дуже багато. І у нашої Агенції, і в ДОТу. В Оператора тилу ж зараз у багато разів менший бюджет, там більше ніж у 2 рази менше співробітників. Наші обсяги їх просто завалять. Але і мені теж не потрібні зараз закупівлі ДОТу.

Якщо я зараз почну ще займатися одягом, бензином і всім іншим - я теж їм всю роботу поламаю.

Кожна агенція досягла певних успіхів, проте стикається з власними викликами. У мене є свої труднощі, у них — свої. Якщо ми намагатимемося якимось чином об'єднати ці різні аспекти, то, згідно з законами Мерфі, проблеми можуть значно збільшитися, а позитивні моменти — зменшитися.