Польовий командир "Курт": Радянська модель організації армії досі залишається актуальною у нас.
Командир підрозділу "Kurt and Company" з 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу поділився з РБК-Україна своїми думками щодо радянської спадщини в армії, джерелами мотивації для військових, а також про гарантії, які очікують ветеранів після завершення війни.
Українська армія пройшла довгий шлях реформування за 10 років в умовах війни. Такий бойовий досвід не має жодна армії Європи. Та все ж досі є багато прогалин, через які українське військо не може максимально ефективно тримати оборону.
Про радянщину в армії, основні фактори ефективності та помилки, які призводять до втрат, - в інтервʼю РБК-Україна розповів польовий командир "Курт" підрозділу "Kurt and Company" 28 ОМБр імені Лицарів Зимового Походу.
З моменту початку війни в Україні в 2014 році він вступив до Збройних Сил України, обійнявши посаду розвідника. У 2017 році "Курт" перейшов на службу як снайпер і швидко зарекомендував себе як один із найефективніших оборонців. Пізніше він заснував свій власний підрозділ під назвою "Kurt and Company".
Під час повномасштабної війни разом з своїм підрозділом брав участь в боях з ПВК "Вагнера" під Бахмутом, в операції зі звільнення Херсонщини, утримував Курдюмівську дамбу та нині продовжує тримати оборону на Донбасі.
Відео: Командир підрозділу "Kurt and Company" з 28 ОМБр імені Лицарів Зимового в інтерв'ю РБК-Україна (youtube.com/РБК-Україна)
- В якому стані нині українська армія? Ти уже 10 років на війні, то ж якою вона була тоді та яка зараз?
Якщо порівняти ситуацію десять років тому з теперішньою, можна стверджувати, що ми маємо справу з двома зовсім різними арміями. Ми досягли значного прогресу як в організації військових сил, так і в технічному оснащенні. Проте ще існує безліч викликів, які необхідно вирішувати. Ці питання слід було взятися за ними ще вчора, а не відкладати на завтра.
Я б сказав, що стан армії є бойовим. Однак важко сказати, коли було краще. Нам слід оцінювати армію за її діями. Якщо на одному з напрямків ми досягаємо успіху, то в іншому можемо стикатися з невдачами. Наша армія не завжди здатна стримувати ворога на певних ділянках фронту. Це обумовлено безліччю факторів — від політичних рішень до військових дій та бойових зіткнень. Також важливе значення мають озброєння і постачання зброї від наших партнерів.
Які чинники визначають бойову готовність підрозділу?
По-перше, все залежить від особистості, яка керує підрозділом, зокрема від командира. На мою думку, якщо командир є справжнім професіоналом і прагне стати для своїх солдатів другом, батьком або братом, то підрозділ матиме всі шанси на успіх. Якщо ж командир проявляє байдужість до життя свого підрозділу і виконує свої обов'язки лише формально, видаючи накази на папері, то досягти позитивних результатів буде надзвичайно складно.
Крім того, важливо налагоджувати взаємодію з нижчими рівнями в підрозділах — це складний процес, що вимагає значних зусиль. Щоб досягти порозуміння між усіма членами команди, починаючи з рядового і закінчуючи полковником, необхідно інвестувати час і ресурси. Створення боєздатного підрозділу є тривалим і трудомістким завданням, адже формування ефективного колективу потребує багато років наполегливої роботи.
- Чи є в армії радянщина?
- В нашій армії досі присутня радянська школа побудови армії. Я не розумію цього. Коли ми вже будемо говорити тільки правду, а не показувати гарну картинку, аби показувати її. Як приклад, коли показують якісь навчання бригади або підрозділу і ми, як люди, які воюємо, ми дивимося, нам смішно.
Чому це викликає усмішку?
- Тому що те, чому навчають в деяких навчальних закладах для військових, в бойових діях це не використовується. Наприклад, діі батальйону в наступі. Коли ти бачиш, як танки їдуть просто по відкритому полю і піхота йде по 5-6 чоловік в одну шеренгу за цим танком, ти розумієш, що це всі 200-ті. Такого на війні не буде.
Дуже багато втрачено часу в підготовці з часів АТО. Я на своєму власному прикладі можу сказати, коли я служив в іншому підрозділі, я постійно бігав за командиром і просив, щоб дали час на заняття з власним особовим складом.
Чому я повинен виявляти активність, а інші займаються лише бюрократією? Їм це не цікаво. Є кілька людей, яких я досі вважаю противниками армії та мого колишнього підрозділу. Вони ставилися з насмішкою до тих, хто був мотивований і прагнув боротися, як і я.
Зображення: Коли командир проявляє інтерес до життя свого підрозділу, це свідчить про те, що у них все буде гаразд і вони досягнуть успіхів, - зазначив командир "Курт".
Важливою рисою радянської спадщини є те, що багато хто уникає відкрито говорити про реальні проблеми перед вищим керівництвом, або ж просто подає спотворену інформацію стосовно певних ситуацій. Це створює серйозні труднощі. Чому так відбувається? В основному через страх перед старшими керівниками. Адже, як і в часи радянської епохи, існує уявлення, що вони можуть різко відреагувати і висловити незадоволення.
Ми обговорювали промахи, допущені нашими військовими під час ведення бойових дій. Які ж це були помилки?
Одна з найпоширеніших помилок, що трапляються під час ротацій, полягає в недостатній підготовці заходів на позиції. Деякі командири не створюють чіткий план для цього процесу, що є серйозною недоречністю. Введення підрозділу на позиції вимагає значних зусиль і є комплексною операцією.
У мене невеликий підрозділ. Я завжди, якщо ми заходимо на якусь позицію нову, в першу чергу завжди їду сам, перший. Дивлюсь, куди мені потрібно завести людей, що потрібно. Беру як мінімум з собою одного бійця, який з тієї групи, яка туди буде заходити, він пише список, що нам потрібно.
Ми плануємо кілька маршрутів для заходу. Я особисто зустрічаюся з командиром підрозділу, який ми будемо замінювати, або ж залишаємося з ними. Узгоджуємо точний час заміни. Все має відбуватися чітко за графіком, тому ми встановлюємо зв’язок, щоб уникнути непорозумінь і не потрапити в ситуацію, коли нас сприймуть за ворога через невірний маршрут. Це ціла військова операція, і в рамках великих підрозділів біля командира бригади, полку чи групи військ повинна бути злагоджена команда для успішного виконання таких замін на позиціях.
Багато командирів є в армії, які не відповідають рівню тієї ланки, на якій вони стоять. Мені здається, іноді краще взяти сержанта, який вже досить багато провів часу у бойових діях, і з ним провести ротацію, ніж слухати такого командира, який тобі просто каже - йди туди і там, куди ви дійдете, до цієї посадки, загинете.
Це абсолютно безглуздо і може призвести до втрат серед особового складу. Він повинен бути абсолютно впевнений, що група вирушить у визначене місце, а не просто вказати на карту пальцем і заявити: "Ось тут необхідно змінитися".
А в нас були випадки, коли тикали просто пальцем в карту, ми їдемо міняти якийсь підрозділ з іншої бригади, а там їх вже немає. Там вже сидить противник, і потрапляли просто під вогонь. Наслідком таких дій непрофесійних є втрати позицій, території, людей в першу чергу, засобів і всього, що у вас є.
У нашій армії зараз спостерігається дефіцит особового складу. Вмотивовані кандидати вже давно приєдналися до лав. Яким чином ми можемо зацікавити нових людей приєднатися до військової служби?
- Нам потрібно створити ПВК. Олігархи можуть продати декілька своїх яхт, замків, які в них є, і побудувати приватні військові компанії, але тут же постає питання загрози державі. Потрібно домовитися, що ПВК будуть в структурі держави, і воювати лише в її інтересах.
Фото: Ми зараз є однією з найсильніших армій Європи, переконаний командир
- Чи впливають політичні рішення на хід війни?
Військові самостійно формують хід бойових дій, і саме прості солдати є авторами нових ідей та рішень. Ми самі створили стратегії для боротьби з дронами, зокрема FPV. Усі ці інновації виникли завдяки нашим зусиллям, але тепер нам намагаються нав'язати, як потрібно воювати. Політикам не слід втручатися в військові справи, і тоді виникнуть менше труднощів.
Якщо політика пересікається з військовою справою, то це вже не війна. Це бозна що, коли нам забороняють туди або сюди стріляти, де потрібно. Їм в Києві, мабуть, просто видніше куди стріляти, а куди ні, ніж нам на позиціях. І це ми спостерігаємо протягом 10 років.
Ми зможемо переламити хід цієї війни. Підпишіть якийсь указ, що після цієї війни всі, хто виживуть, будуть забезпечені, як ветерани Другої світової війни, достойної пенсії. І мені здається, люди, які прожили пекло, не мають переживати, чим їм займатися після війни. Ось це дуже великий фактор, який впливає на військового.
Якщо я отримаю певні гарантії, то буду готовий зробити ще більше, ніж роблю зараз. Як військовий, я віддаю всі свої сили і навіть більше. І в армії є тисячі таких, як я, які докладають неймовірних зусиль заради перемоги. Тож, будь ласка, надайте нам гарантії і виявляйте хоч трохи поваги в суспільстві.
- Часто кажуть, що нам треба йти до натівських стандартів, змінювати армію. А чи дійсно нам потрібно це?
На мою думку, НАТО повинно звернути увагу на наш досвід, адже ми здобули унікальні знання у веденні масштабних бойових дій. Нам необхідні від Альянсу лише сучасні технічні засоби. Ми прагнемо мати таку ж матеріально-технічну базу, як у них. Проте, я не вважаю, що ми повинні стати членами НАТО. Наша роль полягає в тому, щоб стати важливою частиною цього альянсу.
На сьогоднішній день ми є однією з найпотужніших армій у Європі. Нам необхідно поділитися нашим досвідом з НАТО, водночас отримуючи від них навчання з використання сучасних військових технологій. Існує безліч аспектів, у яких ми, на жаль, поки що не відповідаємо технічним стандартам НАТО. Проте наш бойовий досвід вже перевищує їхній. Це є вирішальним фактором, який, як сподіваюся, зіграє важливу роль у майбутньому.
