Як популісти підкорюють Захід і які наслідки це принесе для України.

Які спільні риси мають на перший погляд різні країни Європейського Союзу, такі як Словаччина, Австрія, Нідерланди та Франція? У всіх цих країнах популісти набрали найбільшу кількість голосів на останніх парламентських виборах.

Можна з упевненістю стверджувати, що в інших країнах нас очікують перемоги популістських рухів.

Потрібно зрозуміти: це стало частиною нової реальності нашого сучасного життя.

Про те, що стало та лишається причиною такої карколомної зміни і як в цих умовах діяти Україні читайте в статті редакторів "Європейської правди" Юрія Панченка та Сергія Сидоренка Проблема не лише у Трампі. Як здолати нову хвилю популістів, особливо небезпечну для України. Далі - стислий її виклад.

Безумовно, успіхи популістів не є явищем, що виникло лише в останні роки (обговорення "ультраправого ухилу" в Європі триває вже близько десяти років). Проте нині можна стверджувати, що існує тривалий тренд, який періодично посилюється або ослаблюється, але в цілому вже став новою реальністю і однією з основних загроз для західних демократій.

Однак, на сьогодні ця загроза стала ще більш серйозною для України.

Легко згадати, коли цей тренд досяг свого попереднього піку, адже саме тоді популістська хвиля досягла грандіозної перемоги на глобальному рівні: мова йде про 2016 рік, коли Дональд Трамп став президентом США.

Його досвід показав світові, що навіть в умовах стабільної демократії популістичні лозунги можуть стати потужним чинником для досягнення політичних вершин та навіть для здобуття керівництва країною.

Сполучені Штати - це далеко не єдиний приклад стрімкого підйому популістських рухів у той період.

Аналогічні явища мали місце й у ряді інших країн Західної Європи.

Вражає те, що численні суспільства "захворіли на популізм" практично в один і той же час.

Одне з пояснень цього тренду - відкладений ефект фінансової кризи 2008 року, яка суттєво вдарила по середньому класу західного світу. Як наслідок - сформувався прошарок людей, чий рівень життя суттєво впав.

Це відкриває відмінні перспективи для політиків, які готові представити виборцям прості (а отже, і легкі) варіанти вирішення складних питань. І, звісно, такі політики вже з'явилися.

Середина 2010-х років стала періодом, коли досягли свого апогею кілька інших явищ, що вплинули на західні суспільства.

Європу вразила низка терактів, які позбавили людей почуття безпеки — основної цінності для кожного. Водночас спостерігається значне зростання нелегальної міграції.

Цей процес спонукав багато суспільних груп до зростання закритості та консерватизму, що призвело до появи у мовленні європейських політиків тем, які в часи стабільності перед кризою вважалися забороненими, таких як ксенофобія та гомофобія.

І, зрештою, перехід до епохи соціальних мереж, YouTube, а згодом і TikTok вніс справжні зміни в комунікацію. З’ясувалося, що існує легкий спосіб донести до величезних аудиторій навіть найабсурдніші ідеї чи неправдиву інформацію.

Прихильники ідей, які раніше вважалися непопулярними, виявили, що їх насправді чимало, і що вони здатні впливати на політичну ситуацію.

Початок 2020-х років став періодом двох поспіль криз, які допомогли відновити зростання антисистемних гравців: пандемія COVID-19 та повномасштабна війна РФ проти України.

Чи можна очікувати, що сплеск успіхів популістів поступово згасне? Ситуація лише ускладнилася.

Проте варто зазначити, що не всі популісти виявляються явними противниками України.

У тих місцях, де громадська думка підтримує українські цінності, популісти або утримуються від нападок на Україну, або ж стають нашими партнерами. Отже, головним завданням є зосередити зусилля на переконанні суспільств.