Вшанування пам'яті захисниці Маріуполя Анастасії Куницької

Відмовлялася залишати завод при обороні "Азовсталі" через коханого, що теж був його захисником

Анастасія з'явилася на світ у 1998 році в Урзуфі, що на Донеччині. Пізніше вона переїхала до Маріуполя, а свою військову службу проходила на головній базі полку "Азов" у рідному містечку Урзуф.

У 2019 році, під час навчання рекрутів, вона зустріла "азовця" Владислава Оксеньчука, і між ними спалахнула любов.

Настя пізніше розповіла мені, що Влад справив на неї враження просто з першого погляду. Вона навіть надіслала своїй мамі його фото і зауважила: "Подивись, який чудовий молодий чоловік! Обов'язково варто з ним зустрітися", - пригадує сестра Владислава, Ольга Оксеньчук.

З моменту початку повномасштабної агресії Анастасія разом із своїм партнером захищала Маріуполь. На території "Азовсталі" їх розділили різні укриття.

"Їх умови були надзвичайно складними. До того ж, Настя і Влад опинилися в різних бункерах на території 'Азовсталі'. Протягом усього цього часу їм не вдалося зустрітися жодного разу, хоча обидва мріяли про зустріч", - ділиться сестра Владислава.

Командування пропонувало Насті та іншим жінкам залишити завод, але дівчина відмовилася: "Поки Влад тут, я не вийду!"

У ніч з 2 на 3 травня 2022 року 23-річна Анастасія загинула внаслідок авіаудару по "Азовсталі".

"Тієї ночі людям у бункері дозволили прийняти душ. Вода була розділена на всіх в одному відрі. Настя написала мені, що збирається митися. Але буквально за мить прийшло повідомлення про загрозу — щось летить. Нам наказали швидко надіти каски та бронежилети. На жаль, Настя не встигла цього зробити," – поділилася Ольга.

Владислав, разом зі своїми товаришами по зброї з "Азовсталі", у середині травня 2022 року опинився в руках російських військових. Він залишався в полоні до 14 вересня цього року, коли, нарешті, зміг повернутися додому завдяки обміну.

Владислав у своєму першому дописі в Інстаграмі на свободі вшанував пам'ять своєї покійної коханої.

"Я провів чимало часу, розмірковуючи про те, як все сталося і чому твоя історія закінчилася так трагічно. На жаль, не знайшов жодних відповідей. Мене дивує, як у такій тендітній оболонці могла ховатися така неймовірна сміливість і відвага. Нехай наш випадок стане уроком для всіх нас: варто почати цінувати своїх близьких, вчитися їх поважати та оберігати, а також насолоджуватися кожною миттю, проведеною разом", - написав юнак.

Анастасія Куницька була удостоєна ордена "За мужність" III ступеня посмертно.