Польща після Дуди: стратегії "ПіС" щодо перемоги на президентських виборах та зміцнення свого впливу в державі.

Лідер "Права і справедливості" виступає на партійному форумі у місті Пшисуха. 12 жовтня 2024 року

Попри те, що президентські вибори у Польщі пройдуть лише наступного року, їх наближення вже відчутно. І вже впливає і на внутрішню польську політику, і на відносини з Україною.

Термін повноважень чинного президента Анджея Дуди закінчується в серпні 2025 року - через п'ять років після того, як він став президентом. Це його друга каденція на посаді керманича держави, а тому знову брати участь у президентських виборах він не може.

Одне з найактуальніших питань - хто буде висунутий як кандидат від найпотужніших і найрейтинговіших політичних партій.

І якщо з партією прем'єра Дональда Туска ситуація виглядає більш-менш зрозумілою (найбільші перспективи стати кандидатом від цієї політичної сили має мер Варшави Рафал Тшасковський),

то з головною опозиційною партією "Право і справедливість" є чимала інтрига.

Згідно з даними соціології, колишній прем'єр Матеуш Моравецький користується найвищими рейтингами, але ймовірність його номінації залишається дуже низькою.

"Право і справедливість" ("ПіС") шукає "нового Дуду" – кандидата без негативної репутації, молодого та привабливого в порівнянні з кандидатом від влади. Головною метою є знайти людину, яка зможе стати близькою та зрозумілою для звичайного виборця.

Не так давно лідер партії "ПіС" Ярослав Качинський висловив думку, що кандидат на пост президента від його політичної сили повинен бути "молодим, високим, вражаючим, привабливим", мати знання мов і досвід роботи на міжнародній арені. Це, по суті, слугує певним орієнтиром для Качинського у виборі відповідної кандидатури.

Проте не всім ці вимоги здаються прийнятними. Наприклад, колишня прем'єр-міністр Беата Шидло висловила свою незгоду, зазначивши, що "ці слова не мають значення для польського народу в даний момент".

На її думку, ідеальним претендентом на пост президента стане людина, яка не лише має привабливий імідж, але й здатна об'єднати націю. Це повинна бути особа, яка "заповнить розбіжності" та викличе у поляків відчуття, що вона є справжнім державним діячем.

На початку вересня Качинський в інтерв'ю wPolsce24.pl, відповідаючи на запитання, хто може бути кандидатом від "ПіС" у президенти, не назвав свого імені. Однак повідомив, що є п'ять потенційних кандидатів.

Як повідомляє Wirtualna Polska, список імен включає:

- представника партії "Право і Справедливість" та екс-воєводи Західної Померанії Збігнева Богуцького;

- представника Європейського парламенту від "Право і Справедливість" та колишнього воєводи Мазовії і Лодзі Тобіаша Боченського;

- керівника Інституту національної пам'яті Польщі Кароля Навроцького;

- депутата Європарламенту від "Суверенної Польщі" та фракції "ПіС", колишнього заступника міністра юстиції Патрика Які;

- колишнього представника Польщі при НАТО, а нині радника президента Польщі Анджея Дуди Томаша Шатковського.

У цьому переліку немає прізвищ колишніх лідерів уряду від "ПіС": а саме Беати Шидло та Матеуша Моравецького.

У цей час Беата Шидло колись вважалася потенційним кандидатом на пост президента, але це сталося ще минулого року, до невдалих парламентських виборів для "ПіС".

Беата Шидло, яка очолювала польський уряд у період з 2015 по 2017 рік, стала втіленням "золотої ери" правління партії ПіС. Це був час, коли після приходу до влади вони значно підвищили соціальні виплати, а численні скандали ще не почали відзначати цю політичну силу.

Однак у сучасних умовах ці переваги вже не грають значної ролі — всім зрозуміло, що Шидло має вкрай обмежені шанси протистояти більш молодим кандидатам від діючої влади.

Однак, з Моравецьким на чолі польського уряду в період з 2017 по 2023 рік, обстановка стає значно більш складною.

12 жовтня в місті Пшисуха відбувся з'їзд партії "Права і справедливості", на якому було оголошено про об’єднання цієї політичної сили з партією "Суверенна Польща". Цей важливий крок було оформлено підписанням ідеологічної декларації з 10 пунктів Ярославом Качинським та Патриком Які.

У декларації вони зобов'язалися працювати над новою конституцією, яка б відновила політичний порядок у Польщі, вести наполегливу політику щодо ЄС, "а в разі виходу за межі права і договорів - захищати польський суверенітет".

Було багато виступів, зокрема лідера "ПіС" Ярослава Качинського, з чималою критикою чинної влади. Але, що важливо в цьому контексті, за ним слідував спіч Матеуша Моравецького, який також представив уряд "Коаліції 15 жовтня" як загальнонаціональну катастрофу.

Головним же завдання Моравецького було представлення періоду правління "ПіС" як часу епохального розвитку польської держави (частина якого припала на його прем'єрство) та окреслення бачення майбутнього, яке стоїть перед партією.

Він, подібно до Качинського, звинуватив Дональда Туска та правлячу коаліцію не лише в неефективному управлінні державою, а й у явній національній зраді.

Активність експрем'єра може свідчити про те, що він залишається у грі. До того ж під час кампанії "ПіС" зі збору коштів Моравецький заплатив максимальну суму, яку може пожертвувати член партії - 64 тис. злотих, чим довів свою платоспроможність.

"Сьогодні, через рік після виборів, мене цікавлять лише два поняття: майбутнє та перемога. Я спрямовую погляд у бік майбутнього та нашої перемоги," - сказав екс-прем'єр на з'їзді в Пшисусі.

Ще однією з сильних сторін Моравецького, за словами деяких засобів масової інформації, є його політичний досвід, виражений патріотизм, а також знання міжнародних справ і відносин між країнами по обидва боки Атлантики.

А у всіх передвиборчих опитуваннях він вказується як найкращий і найбільш впізнаваний кандидат від "ПіС".

Проте, є також багато недоліків.

По-перше, Моравецького не любить чимала частина партійного активу. Люди, які від самого початку перебували у "ПіС", не можуть забути, що Моравецький прийшов у партію пізніше, а до того він навіть був радником Дональда Туска.

Врешті-решт, неприязнь також викликана особистими статками Моравецького - його спосіб життя як політика та колишнього банкіра не відповідає образу патріота, який не прагне матеріального добробуту.

Матеуш Моравецький навряд чи зможе суттєво поліпшити свої показники перед другим туром. Його основною перевагою було ефективне управління економікою. Однак, останній рік його прем'єрства виявився недостатньо успішним в економічному плані, що значно знизило цінність цього аргументу.

Крім того, існує думка, що Моравецький має неприязні стосунки з "Суверенною Польщею". Більш того, чутки вже почали ширитися про те, що він нібито задумав відокремитися від "ПіС" і заснувати власну політичну силу.

Тож кандидатура експрем'єра має чимало як плюсів, так і мінусів. Проте останнє слово, звісно, за лідером партії Ярославом Качинським. Який поки не готовий ставити на цю кандидатуру.

Проте всередині "ПіС" вважають, що кандидатура Моравецького ще може бути актуальною, оскільки він має фінансові ресурси. Один із представників партії, який побажав залишитися анонімним, повідомив виданню Tygodnik Powszechny: "Якщо Качинський усвідомить, що жоден інший кандидат не має шансів на успіх з фінансових причин, він може вирішити підтримати його, хоча зробить це з великою неохотою".

Згідно з інформацією, партія "Право і справедливість" планує оголосити свого кандидата на пост президента Польщі протягом найближчого місяця. Однією з ймовірних дат для цього є 11 листопада, коли країна відзначає своє Національне свято незалежності.

Схоже, що партія має намір відтворити свій успішний хід від 11 листопада 2014 року, коли Анджей Дуда був обраний кандидатом на президентську позицію, в результаті чого здобув перемогу та обіймав цю посаду протягом двох термінів.

"Є багато ознак того, що 11 листопада ми дізнаємося про кандидата у президенти від "ПіС". В дуже характерне свято, важливий момент, на який ми хочемо звернути увагу... На нашу думку, це будуть вибори про все", - зазначив Патрик Які під час партійного з'їзду у Пшисусі.

Інший варіант, коли це може відбутися, - коли стане відомо, з ким саме "ПіС" доведеться змагатися.

Наразі залишається невідомим, хто саме буде висунутий кандидатом у президенти від "ПіС".

Проте на даний момент можна стверджувати, що Кароль Навроцький має значні шанси на перемогу в цій номінації.

Це не найкраща новина для України.

Навроцький не є членом "ПіС", проте відомий як історик та менеджер, який займається питаннями польської пам'яті. У період з 2017 по 2021 рік він керував Музеєм Другої світової війни в Гданську. Починаючи з 2021 року, він працює в центральному офісі Інституту національної пам'яті (ІНП), спочатку на посту заступника голови, а згодом і в ролі голови.

Зазначимо, що під його керівництвом Інститут значно пожвавив діяльність щодо виявлення та належного вшанування пам'яті польських національних героїв. Завдяки підтримці президента Анджея Дуди, Інститут організував численні ініціативи в цій важливій сфері.

Це має велике значення, адже історична пам'ять є ключовим елементом політики "ПіС". Крім того, Навроцький відповідає на зазначені вище вимоги Ярослава Качинського.

Згідно з оцінками фахівців у сфері політичного маркетингу, у Навроцького є значні ймовірності потрапити до другого туру виборів. Більше того, залишається чимало часу для того, щоб заручитися підтримкою громадян, якщо кампанія буде проведена ефективно.

У разі такого розвитку подій, для України це стане значним випробуванням. Зважаючи на акценти, пов’язані з політикою пам’яті та чутливими питаннями для польського та українського народів, загострення історичних конфліктів під час виборчого процесу видається неминучим.

Більше того, Навроцький вже вживав подібний термін, коли обговорював ексгумацію жертв Волинської трагедії, охарактеризувавши Галичину як "Східну Малопольщу". Це висловлювання викликало негативну реакцію серед українських інтелектуалів.

У разі висунення кандидатом у президенти Навроцький майже напевно зробить ставку на історичні суперечності, в тому числі з Україною. І не виключено, що його опоненти будуть змушені прийняти виклик, також підтримавши вимоги до України.

Однак, кандидатура Навроцького також має ряд суттєвих недоліків.

Зокрема, деякі співробітники ІНП побоюються, що можлива участь Навроцького у президентських виборах може прискорити репресії проти цієї інституції з боку влади.

А на додачу Навроцький має суперечливу репутацію всередині самого Інституту.

Таку контроверсійну, що деякі з його працівників можуть відверто висловити підтримку кандидату, який є суперником Навроцького на виборах.

Ще один недолік Навроцького полягає в його спортивному минулому, або, точніше, в колі спілкування, яке оточувало його в той період. У польських медіа вже з'явилися статті, що розповідають про друзів Навроцького з часів його захоплення боксом, серед яких деякі стали відомими особами в кримінальних колах.

Sure! Here’s a unique version of your text: * * * * * If you have specific content you would like me to rephrase or transform, please share it!

У цих умовах непогані перспективи відкриваються й для інших претендентів.

Зокрема, Маріуш Блащак володіє значним досвідом на посту міністра національної оборони Польщі, що є його основною перевагою. Він активно займається модернізацією польських збройних сил і підтримує міцні зв'язки з керівництвом політичного комітету "Право і справедливість".

Злиття двох опозиційних партій підкріпило здогадки про можливу кандидатуру Патрика Які, який походить із "Суверенної Польщі".

Однак на даний момент ця можливість виглядає досить сумнівною. Перш за все, через вкрай негативний імідж "Суверенної Польщі" та її керівника Збігнева Зьобро, цей кандидат має обмежені перспективи у другому турі виборів.

Тож більш перспективними виглядають ті політики, які, можливо, й не мають такої високої популярності та пізнаваності, проте й не мають особистого антирейтингу.

Це набуває особливої ваги, оскільки в рамках владної коаліції вже виникають суперечки, що значно підвищує ймовірність успіху кандидата від "ПіС".

Якщо ставка Ярослава Качинського виявиться успішною.

Станіслав Желіховський, доктор політичних наук, спеціаліст у сфері міжнародних відносин,