Що приховує Путін у таємних куточках світу і чому українські чиновники знову відвідують Сполучені Штати?
Тренд почав формуватися ще влітку 2024 року, коли кремлівський лідер, після гучного візиту до Китаю, несподівано "завітав" до Північної Кореї. Тут він уклав набагато більш детальну угоду про поглиблене співробітництво, ніж ту, що була підписана в Пекіні.
Відтоді інтенсивне спілкування росіян із КНДР не припиняється: хоча Північну Корею не запрошували на саміт БРІКС у Казані 22-24 жовтня 2024 року, Держдума РФ ратифікувала угоду з КНДР. Це означає, що договір стає законом і скасувати його буде, м'яко кажучи, нелегко.
Цьому передували гучні заяви лідера Північної Кореї Кім Чен Ина, який наголошував на необхідності якнайшвидшого перетворення країни на потужну ядерну державу. Також спостерігалися агресивні дії на лінії розмежування у демілітаризованій зоні з Південною Кореєю. Вперше в історії КНДР південна сусідка була прямо названа ворожою державою, а статус противника для США був підтверджений на законодавчому рівні.
Заяви урядовців Південної Кореї про відправку військових з Північної Кореї до Росії набули нового значення. Цю інформацію підтвердив Державний департамент США. Під час фінальної пресконференції БРІКС Путін не підтвердив, але й не спростував наявність понад 10 тисяч військовослужбовців з КНДР на полігонах у Бурятії, зауваживши, що питання їх використання залишається виключно у компетенції Росії.
29 жовтня до російського Владивостока прибула делегація з КНДР на чолі з міністеркою закордонних справ Цой Сон Хі. Там базується Тихоокеанський військово-морський флот РФ, з атомними човнами. Нещодавно цей флот провів спільні навчання з китайським. 30 жовтня Цой Сон Хі поїде до Москви.
29 жовтня відбулося тренування стратегічних сил стримування, в якому взяли участь міністр оборони РФ Андрій Бєлоусов і президент Володимир Путін. Як підкреслив Бєлоусов, під час цих навчань були відпрацьовані "задачі масованого ядерного удару у відповідь на ядерну агресію супротивника". Зокрема, з Плесецького космодрому була запущена міжконтинентальна балістична ракета "Ярс", а з акваторії Баренцевого моря – дві балістичні ракети "Синєва" та "Булава" з атомних підводних човнів. Також літаки дальньої авіації Ту-95МС здійснили пуски ракет повітряного базування.
Прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков повідомив, що навчання були запланованими, а Цой Сон Хі прибула до Росії "в рамках стратегічного діалогу між державними лідерами". Варто зазначити, що це вже третя зустріч північнокорейської чиновниці з послом Росії в КНДР Олександром Мацегорою цього року перед її візитом. Проте в Кремлі підкреслили, що бесіди з Цой Сон Хі не заплановані. Замість цього, російський президент зазначив, що сучасні зразки озброєння досягли 94% у оснащенні ядерних сил РФ.
Відлунням цих висловлювань стала заява секретаря Ради безпеки Росії Сергія Шойгу: "Росія відкрита для розширення співпраці у поставках збагаченої уранової продукції до Об'єднаних Арабських Еміратів". Ці слова він озвучив під час термінового офіційного візиту до ОАЕ. Перед цим Шойгу відвідав Іран, Сирію та КНДР.
Згідно з деякими джерелами, тісні зв'язки з високопосадовцями Об'єднаних Арабських Еміратів, ймовірно, допомогли колишньому міністру оборони Росії уникнути гніву Кремля. Він виявився зручним для проведення неофіційних або малозначних переговорів щодо постачання зброї. Проте, варто зауважити, що його термінова поїздка на Схід відбувається в той момент, коли навколо його оточення та колишніх союзників починають назрівати серйозні проблеми. Його жовтневе турне відбувається на фоні арешту колишнього начальника управління зв'язку Генштабу РФ Олександра Оглобліна, що стало можливим завдяки свідченням ексзаступника начальника Генштабу РФ Вадима Шамаріна. За інформацією з російських джерел, він почав активно співпрацювати зі слідством.
Шойгу, натомість, особисто зустрівся з Кім Чен Ином у Північній Кореї, з Башаром Асадом у Сирії та з президентом Масудом Пезешкіаном в Ірані. Останньому він передав "послання від Путіна" та таємничий "звіт щодо виконання угоди про стратегічне партнерство". Кремлю вигідно, щоб колишній міністр оборони РФ "вислужувався" через свої особисті зв'язки та виконував "неформальну" роботу.
Таким чином, візит до Об'єднаних Арабських Еміратів мав стати завершальним акордом, і водночас найзначнішим. Дійсно, Шойгу вдалося провести зустріч у Абу-Дабі з президентом Мухаммедом бен Заїдом Аль Нахайяном. Згідно з офіційними даними, обговорювалися питання міжнародної та регіональної безпеки, а також конфлікт Росії з Україною. Враховуючи детальне обговорення теми "мирного атома", не виключено, що йшлося про можливий ядерний удар по країні, що не є союзником Росії, з території іншої держави. Під прикриттям обговорювалися питання ядерного пального для атомної електростанції "Барака", а також роль ОАЕ як посередника, яка сприяла обміну військовополоненими. Як "подарунок" Шойгу озвучив ініціативи щодо інтеграції проекту "Міжнародний транспортний коридор Північ - Південь" із Північним морським шляхом.
Іграшка, яку так люблять у Росії містить у собі кілька ляльок, всі - порожні, крім останньої, котра зазвичай виготовляється без ємності всередині. І вона - не розкривається, як попередниці. Складається враження, що Путін після саміту БРІКС вирішив розкидати матрьошки по тих країнах, котрих визначив за стратегічних партнерок. Вочевидь, зібрання в Казані показало йому справжній вплив і справжню політичну вагу і Кремля як владно-політичної інституції, і Росії, і Путіна зокрема. Висновки, до яких він дійшов, скоріш, безпосередньо й накреслюють маршрути візитів секретаря Радбезу.
У свою чергу, це означає, що Путін готується переламати ситуацію на свій бік, поки у нього ще є хоча б ці союзники: Іран, Сирія, Північна Корея, ОАЕ. Цікаво, що метушня Шойгу розпочалася після заяв самопроголошеного лідера Білорусі Олександра Лукашенка з погано завуальованою критикою войовничих намірів Путіна - якраз після саміту БРІКС. За цими висловами Лукашенка цілком може стояти Китай, у такий спосіб посилаючи своє крайнє незадоволення як БРІКСом у новому вигляді, так і зміною тактики Путіна.
У Сполучених Арабських Еміратах Шойгу фактично натякнув на можливу останню карту, яку може зіграти Путін — ядерну зброю. Ми вважаємо, що Путін може вирішити відправити ядерну "матрьошку" до однієї з країн "Осі зла", а в інші — ядерне паливо для атомних електростанцій. Цей маневр дозволить замаскувати справжні сліди. У разі атаки формально відповідальність ляже на третю країну, а не на Росію. Проте, яку вигоду з цього отримає Путін?
У Північній Кореї населення виховують у дусі вірності божественному походженню засновника держави Кім Ір Сена, дідусем якого є нинішній лідер Кім Чен Ин. Тим часом, згідно з інформацією з російських джерел, у навчальних закладах країни-агресора почали більше уваги приділяти КНДР. Наприклад, у Хабаровську один з учителів розкрив студентам концепції чучхе та літературну спадщину Кім Ір Сена, завершивши урок оптимістичним прогнозом, що союз Москви з Пхеньяном сприятиме "падінню американського імперіалізму". У Сергієвому Посаді, розташованому в Підмосков'ї, провели святкування на честь дня заснування Трудової партії КНДР, в рамках якого відбулася лекція на тему "Чому ми підтримуємо дружбу з цією країною".
Схоже, що Путін готує Росію до обожнювання, принаймні, центральної влади. У цьому контексті передача повноважень може здійснитися за принципом родинних зв'язків, хоча наразі не видно жодних ймовірних кандидатів на наступництво. Натомість у Північній Кореї ситуація більш зрозуміла: Кім Чен Ин посилив свою охорону через загрозу терористичних актів і також розширив повноваження своєї доньки, яку, за інформацією південнокорейської розвідки, готують до майбутнього правління.
Україна паралельно активізує співпрацю з Південною Кореєю. У ході телефонної бесіди президент Володимир Зеленський та його південнокорейський колега Юн Сок Йоль досягли угоди про спільний обмін розвідувальною інформацією. У найближчі дні обидві держави планують обмін делегаціями для формулювання стратегії реагування на потенційні загрози ескалації.
У зв'язку з цим пригадується версія літа осені 2023 року, коли американська сторона неофіційно говорила про більшу залученість Південної Кореї до допомоги України, якщо у Конгресі не вдасться ухвалити фінансову допомогу нашій країні. Схоже, США готують цей варіант як реальний на випадок непередбачуваного завершення президентських виборів.
Частково цю версію підтверджує допис керівника Офісу президента України Андрія Єрмака, котрий повідомив, що зараз перебуває у США. Зокрема, 28 жовтня зустрівся з радником Байдена з питань нацбезпеки Джейком Салліваном. Говорили про План перемоги, імплементацію Формули миру, про фронт і про військових КНДР, котрих Росія готує до війни проти України. Андрій Єрмак зауважив на необхідність посилення тиску на союзників Москви.
Але за лаштунками офіційної інформації - вступ до НАТО і "далекобійка". І тут Єрмак написав інтригуюче: "За ці роки співпраці нам з Джейком вдалося швидко знаходити рішення, виконуючи задачі президентів, які потім узгоджували між собою лідери держав". Якщо справді йдеться про "далекобійку", послаблення позиції Білого дому можливе лише за екстраординарних обставин. І цими обставинами якраз і можуть бути путінські "матрьошки", показовий пуск яких було здійснено 28 жовтня. За даними The New York Times, Зеленський просить у США крилаті ракети "Томагавк" дальністю 2 тисячі 400 кілометрів. Зробити запит на таку зброю після відмови у "далекобійці" можна лише з огляду на відповідну загрозу. Можливо, загроза справді є, адже Пентагон 28 жовтня заявив: якщо військові КНДР візьмуть участь у війні в Україні, США не вводитимуть додаткових обмежень на використання Києвом американської зброї.
