Ось як виглядало "таксі" поруч із київським залізничним вокзалом у 1930-ті роки (фото)
Оригінальні відомості про знайомі локації
Одна з найвпізнаваніших і найчарівніших місць Києва без сумніву — це головний залізничний вокзал. Він знаходиться в Солом'янському районі і слугує символічним входом до столиці.
Цей шлях є основним для всіх, хто подорожує до Києва або вирушає з нього на поїзді. У всі епохи тут завжди можна було побачити безліч мандрівників, які квапляться у своїх справах. А також, в різні часи, тут активно працювали візники, які виконували функції сучасних таксі.
"Телеграф" розповідає читачам коротку історію Центрального київського залізничного вокзалу і показує, який вигляд мали "таксисти" біля нього понад 90 років тому.
Київська залізнична станція була побудована в 1868-1870 роках за проектом архітектора Вишневського і була призначена для обслуговування двох залізничних гілок. Її урочисте відкриття відбулося в 1870-х роках.
Перший київський залізничний вокзал являв собою двоповерхову цегляну будівлю з низьким профілем, яка нагадувала англійський замок.
Щоденно на станції відбувалося прибуття та відправлення семи кур'єрських поштових і товарно-пасажирських потягів, що складалися з вагонів різних класів: І, ІІ та ІІІ. Потяги рухалися зі швидкістю всього 20 км/год, а загальна кількість пасажирів, які проходили через вокзал за рік, становила приблизно 50 тисяч осіб.
Тут знаходилися різні зали для очікування: розкішні кімнати для VIP-гостей та невеликі, запилені приміщення для звичайних мандрівників.
Влітку 1877 року на території залізничного вокзалу в Києві спалахнула потужна пожежа, причини якої залишилися невідомими. Після цього події столиця тривалий час була позбавлена вокзалу, і лише в 1907 році були виділені кошти на будівництво тимчасового дерев'яного вокзалу, який отримав прізвисько "барак-вокзал" через свій незвичайний зовнішній вигляд.
"Барак-вокзал" планував приймати пасажирів протягом трьох років, поки тривала реконструкція, однак цьому завадила Перша світова війна та революційні події. Внаслідок цього, "тимчасова" споруда залишалася в експлуатації аж до 1913 року.
У 1914 році почали зводити основи нової вокзальної будівлі. Однак реалізацію проекту, розробленого Щуком, перервали події Громадянської війни та Жовтневої соціалістичної революції. Лише в середині 1920-х років повернулися до концепції створення масштабного вокзалу.
Будівництво нового вокзалу почалося 1927 року за проектом Олександра Вербицького та Павла Альошина. Розмах будівництва для Києва на той час був безпрецедентним. Два роки тривали лише підготовчі роботи.
В результаті, новий залізничний вокзал відкрили в 1932 році. Він мав потужність для обслуговування 72 пар поїздів щоденно.
У період Великої Вітчизняної війни будівлю київського вокзалу було частково зруйновано. У 1945-1949 роках вокзал було відновлено.
До середини 1950-х років не існувало залізничного сполучення з лівобережною частиною, а пасажирські потяги вирушали зі станції Бровари. Звідти до Києва курсували трамваї, маршрут яких збігався з лінією метро, що була прокладена у 1960-х.
У період з 1978 по 1980 роки, напередодні Олімпійських ігор 1980 року, було проведено реконструкцію основного вестибюля Центрального вокзалу.
У 2001 році вокзал пройшов повну реконструкцію, а в 2011 році на станції був урочисто відкритий музей, присвячений історії рухомого складу.
Практично з моменту відкриття вокзалу у столиці почався значний наплив пасажирів. Вже тоді навколо будівлі почали скупчуватись численні візники, готові обслужити своїх клієнтів.
Вони розвозили приїжджих по готелям і буквально билися за пасажира, якщо в місто приїжджала знатна людина з тугим гаманцем.
Неподалік існували цілі артілі в яких були свої стайні, кузні для підковування коней, екіпажі та візники. У деяких таких артілей могло налічуватися до 10-15 екіпажів.
Після появи нової будівлі залізничного вокзалу біля неї також можна було помітити ряди візників, які чекали на пасажирів. Наприклад, таким було "таксі" біля вокзалу в 1930-х роках.
Таку картину територія перед вокзалом мала ще в 1940-х роках.
А ось "таксі" під будівлею вокзалу 1942 року.
На початку 1975 року вхід до Центрального залізничного вокзалу мав такий вигляд:
Сьогодні в Київському вокзалі не спостерігається браку таксистів.
Нагадуємо, що в Інтернеті з'явилася унікальна кінохроніка 1963 року, в якій можна спостерігати за первими турнікетами на станції метро "Хрещатик" і реакцією пасажирів на нововведення.
Автоматизовані турнікети, які приймали п’ятикопійчані монети, суттєво спростили та пришвидшили оплату проїзду. Завдяки цій інновації, використання паперових квитків зменшилося, а черги на вході до метро помітно скоротилися.
Раніше "Телеграф" висвітлював, яким був київський центральний автовокзал, який завжди кишів людьми і нагадував справжнє осине гніздо. Протягом багатьох років його називали "другими воротами міста". Незалежно від пори року, тут завжди було людно — щодня автовокзал приймав близько 7 тисяч мандрівників.
