Якщо до Нового року не зберемо команду, питання Курщини більше не обговорюватиметься, - зазначив Дикий.
Євген Дикий зазначив, що, незважаючи на наявність суттєвих труднощів у ворога в цьому секторі, виникає питання щодо активності Збройних Сил України у розширенні операцій, яка поки що не спостерігається.
Західні медіа повідомляють, що російський лідер Володимир Путін прагне відновити контроль над Курською областю до інавгурації нового президента США Дональда Трампа, яка відбудеться 20 січня 2025 року. Згідно з оцінками британських розвідників, Москва, ймовірно, планує посилити кількість атак дронів-камікадзе на українські позиції в найближчому майбутньому, використовуючи нові локації для запуску БПЛА поблизу кордону. Чи зможе Росія реалізувати свої наміри, які наші інтереси в Курській операції, а також можливість її розширення і ресурси, необхідні для цього, в інтерв'ю УНІАН обговорив ветеран АТО, колишній командир роти батальйону "Айдар" і директор Національного антарктичного наукового центру Євген Дикий.
Газета The Telegraph повідомила, що Путін прагне відновити контроль над Курщиною до інавгурації Трампа. Чи зможе російська сторона до 20 січня здійснити це, зважаючи на невдачі їхнього контрнаступу в регіоні в останні дні?
Вважаю, що в останній час в регіоні виникли серйозні труднощі. Слід обережно ставитися до оцінок ситуації, адже конфлікт на Курщині суттєво відрізняється від бойових дій на Донбасі. Тут немає чіткої фронтової лінії, як у традиційній окопній війні, а йдеться про щось схоже на події, які ми спостерігали на початку 2022 року в Київській, Чернігівській та Сумській областях. Це конфлікт, що розгортається в лісистих районах, де немає безперервної лінії фронту, а присутні лише окремі опорні пункти, і сторони постійно маневрують. Це динамічна війна, де кожна зі сторін намагається обійти супротивника, вражаючи його тилові та флангові позиції. Саме в такому руслі продовжуються бої на Курщині. Тому і виникають суперечливі повідомлення про те, чи то росіяни просунулися, чи, навпаки, ми їх відтіснили. Часто може бути так, що обидва варіанти вірні, адже на одних ділянках вони здобувають перевагу, а на інших ми здійснюємо маневри, обходячи їх з тилу, і це відбувається постійно. Загалом, інтенсивність бойових дій там надзвичайно висока, але вони зовсім не нагадують ті, що відбуваються в інших секторах фронту. На даний момент ми почуваємося там досить впевнено.
Чи вистачить нас на те, щоб протриматися до інавгурації Трампа? Нагадаю, що це далеко не перша дата, яку називають. Свого часу Путін ставив завдання викинути нас до 1 вересня, потім це якось змістилось на 1 жовтня, зараз уже говорять про кінець січня. Звичайно, задачі вони собі ставити можуть, а війна - це така річ, де бій показує, що буде далі.
Інша річ - у нас там теж не все просто. Може виникнути логічне питання: чому ми там цю операцію не розширюємо, і чи будемо ми її розширювати. Боюсь, що відповідь багато кому не сподобається. Варто згадати, що коли ми почали Курську операцію, це було 6 серпня. У нас після ухвалення закону про деякі впорядкування військового обліку влітку був підйом мобілізації, в червні-липні набирали дійсно багато людей. Саме на цій хвилі ми почали Курську операцію. А далі у нас набір новобранців просів до травневих і нижче показників, у вересні і жовтні - вже повний провал мобілізації. Неможливість сформувати резерв через провал мобілізації обмежує наші дії на Курщині, тому ми там не розширюємо наступальну операцію, фізично немає кому.
Враховуючи те, що у нас відбувається під Кураховим і ситуацію біля Запоріжжя, чи доцільно нам зараз тримати Курщину? Який наш інтерес там зараз?
Отже, це дійсно доцільно. Наш інтерес у цій справі залишився незмінним. Ситуація є суцільним переплетенням війни та політики на кожному етапі. Курська операція стала для нас потужним інструментом у переговорах з нашими західними союзниками, ми кардинально змінили ситуацію. Перед її проведенням в західних ЗМІ та в суспільстві панувала думка, що перемога над Росією виключно військовими засобами є неможливою. Проте Курська операція суттєво змінила цю перспективу - тепер усі дискусії зосереджені на питаннях, як саме досягти перемоги над Росією, та чому нам не надають необхідні ресурси для цього. Питання про неможливість перемоги вже не стоїть на порядку денному.
Проте існує ще один аспект операції, який досі не дав бажаних результатів — це вплив на громадську свідомість усередині Росії. За нашим планом, ця операція мала продемонструвати, що їхній режим не здатний не лише успішно провести наступ на Київ, але навіть захистити міжнародно визнані російські території. Ми це вже продемонстрували. Чому ж це не спрацювало? Ми трохи недооцінили силу інформаційних структур у Росії. Їхні інформаційні війська діють набагато ефективніше, ніж їхня армія на полі бою. Вони змогли створити для свого населення образ, де всі важливі події відбуваються на Донеччині, а ситуація на Курщині виглядає як незначна прикордонна перестрілка чи партизанська дія. Однак ця картина погано корелює з реальністю, адже ми вже три місяці присутні там, а партизанські дії чи прикордонні сутички зазвичай тривають лише тиждень-два. Туди були стягнуті значні військові сили, навіть військовослужбовців з Північної Кореї почали привозити. Поступово в умах росіян повинно виникнути питання про те, наскільки їхній режим контролює ситуацію і чи є він таким сильним, як стверджує.
Тож, на Курщині нам потрібно триматися доти, доки це має військовий сенс. Зараз росіяни бомбардують наші позиції на території Курщини, а в протилежному випадку вони б так само бомбардували наші позиції тільки в населених пунктах Сумської області. Тобто, ця війна все одно відбувалася б, але тільки на нашій території. І те, що 50 тисяч російських військових задіяні на їхній території, а не на нашій, - це прямий військовий ефект від цієї операції. Нам є сенс там триматися доти, доки наші втрати там суттєво менші за ворожі, в маневровій війні так і є.
Які реальні можливості у нас залишилися для утримання Курщини, враховуючи наявні ресурси?
Усе залежить від того, які резерви в нас будуть. Це стосується не лише Курщини, а й загальної ситуації з мобілізацією. Якщо до Нового року ми зможемо мобілізувати принаймні 160 тисяч осіб, то це зовсім інша картина. Якщо ж ситуація залишиться такою ж, як нині, то, на мою думку, до кінця січня питання не тільки Курщини, а й Куп'янська та багатьох інших регіонів вже не стоятиме. Отже, все залежить від того, чи вдасться нам змінити курс мобілізації.
На момент початку Курської операції питання про те, хто займе пост президента США, залишалося невизначеним. Нині, після перемоги Трампа, активно обговорюється можливе скорочення допомоги Україні. Яким чином це вплине на подальший розвиток подій?
Я не вважаю, що її скоротять. Якщо говорити про підтримку з боку США, то, на мою думку, вона може бути повністю припинена. Вважаю, що нам слід готуватися саме до такого розвитку подій. Ще будучи кандидатом, Трамп зміг на сім місяців призупинити військову допомогу Україні. Тепер, ставши президентом, він точно матиме контроль над Сенатом, а, судячи з останніх новин, й над Палатою представників. Не бачу жодних підстав вірити, що Трамп не реалізує свою чітку обіцянку зупинити допомогу Україні. Він дійсно це зробить.
Проте ми воюємо не лише американською зброєю, у нас є те, що дають європейці та те, що виробляємо самі. Це якщо говорити про зброю і техніку. І ключовий момент - кому воювати, і в цьому аспекті ми від Трампа не залежимо, а - виключно від нашого суспільства.
В такому випадку, чи спроможна на сьогодні Європа компенсувати нам американську допомогу?
Частково. По фінансах вони можуть повністю покрити втрати від американської допомоги. Європа не має таких готових запасів зброї та БК, як США, тому про стовідсоткову заміну мова не йде. Що більше вони компенсують, то краще. Але тим часом нам потрібно нарощувати своє виробництво, і можливо, зупинка постачань від США стане поштовхом для цього. Трамп - це велика проблема, применшувати її не варто, але це не катастрофа.
Голова Ради резервістів Сухопутних військ ЗСУ, Іван Тимочко, висловив думку, що Збройні сили України можуть реалізувати подібну до Курської операції на інших ділянках території Російської Федерації. Які саме території можуть стати ареною для такої операції, і які підрозділи можуть бути залучені, враховуючи нинішню ситуацію на фронті?
Потенційно могли б. Є Брянщина, вона напрошується. З Бєлгородщиною складніше, але теж неможливого не буває. Проте ключове питання, чи буде кому це робити.
